Отже, Тарас «Хаммер» Бобанич.

Голова львівського обласного осередку «Правого сектору», народився 15 березня 1989 року. У 2014 році балотувався до Верховної ради як член партії «Правий сектор». З 2000- х років відомий у Львові скінхед-неонацист, до Майдану в жодній громадській діяльності себе не проявив, являвся неформальним лідером маргінального неонацистського угрупування «Lviv Skins». Неодноразово помічений в різноманітному криміналі та діяльності, від якої в кожного поважаючого себе українського націоналіста, та і взагалі чесної людини, волосся стало б дибки. Ми підготували для вас своєрідну хроніку пригод цього «правого активіста», який наразі намагається вдавати з себе респектабельного політичного діяча.

Бій у кнайпі

24 серпня 2015 року близько 10 ультраправих на чолі з Тарасом «Хаммером» випивали алкогольні напої в одному з барів Сихова. Бармен підійшов до чоловіків і, вочевидь, попросив їх поводитись тихіше. На відео видно, що бармен був ввічливий і не мав наміру затівати бійки, оскільки тримав в руці декілька чарок. Натомість Тарас «Хаммер» зі своїм компаньйоном, хитаючись, почали бити бармена і відвідувачів, які спробували захистити чоловіка. Один з кремезних «побратимів» Бобанича навіть вдарив ногою в живіт і кулаком в обличчя молоду дівчину-офіціантку.

Як стало відомо, поліція відкрила кримінальне провадження, проте Тарасу «Хаммеру» вдалось домовитись зі слідчими поліції і уникнути покарання. Обличчя нациста чудово видно на камері спостереження і в ЗМІ його одразу ідентифікували, як лідера львівського «Правого сектору». Очевидно, якщо «Хаммер» вільно ходить вулицями Львова і відчуває повну свободу дій і свою безкарність, останньому вдалось домовитись з «правоохоронцями».

Факт «політичних репресій» з боку поліції підтверджує і публікація на офіційному сайті «Правого сектора», де імена керівників обласних осередків, яких нібито «переслідує» поліція, вказаний і Тарас «Хаммер», який «звинувачується у хуліганстві за бійку, в якій не брав участі».

Зв’язок з ФСБ та дружба з російськими неонацистами

29 серпня 2016 року біля Львова було підірвано та обстріляно автомобіль з охороною львівського кримінального авторитета Богдана Копитка, внаслідок чого загинули троє охоронців. За місяць поліція затримала осіб, котрі організували і вчинили вбивство. Одним з них виявився Іван Миколайович Кольцов – громадянин Росії, відомий неонацист з Санкт-Петербурга, котрий декілька років постійно проживає в Україні і тісно дружить з багатьма ультраправими, зокрема й львівськими. СБУ офіційно заявила, що Кольцов проходив службу у російській армії, працював у фашистських організаціях і у 2014 році був засланий на територію України. За деякими даними, Кольцов був завербований ФСБ і виконував роботу посередника між українськими ультраправими середовищами і російськими спецслужбами. Як не дивно, він виявився хорошим другом Тараса Бобанича.

Тарас «Хаммер» досі не видалив російського терориста зі свого списку друзів у ВКонтакті, що свідчить про непересічні стосунки між обома прихильниками неонацизму.

Також на фото бачимо Артема Бонова – неонациста з Львівської області, який створив чимало інформаційних приводів для російських та іноземних ЗМІ, зокрема, завдяки фотографії з «римським вітанням» прямо в стінах МВС України. Він декілька разів проходив лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні, а зараз відбуває примусове лікування у психіатричній лікарні за вбивство. Тарас «Хаммер» відомий своєю дружбою з російськими неонацистами, багато з яких, як відомо, координуються російськими спецслужбами. Одним з таких є Олексій «Муха» Максимов – відомий неонацист, двічі судимий за вбивство і хуліганство. Він і його соратники часто відвідують Україну і різні заходи, котрі організовують ультраправі активісти.

В 2015 році, коли вже рік як Росія вела війну в Україні і вбивала українських громадян, «Муха» опинився в центрі скандалу, пов’язаного з роботою в Санкт-Петербурзі «фабрики тролів» Пригожина, яка розповсюджує російську пропаганду в інформаційному просторі. На цій фабриці працювала Людмила Савчук, завданням якої було поширення публікацій у мережі Livejournal. Коли дівчину «кинули» з зарплатою і вона подала до суду, історією зацікавився журналіст The New York Times Адріан Чен. Про приїзд відомого журналіста дізнались кремлівські пропагандисти, які вирішили підставити Чена. До нього подзвонила дівчина, яка представилась працівницею «фабрики» і напросилась на інтерв’ю, сказавши, що прийде з братом, бо переживає за свою безпеку. Братом виявився… Олексій «Муха» Максимов. «Муха» повів журналіста розмовляти в ресторан, де їх сфотографували представники російських пропагандистських ЗМІ, показавши, що американський журналіст, який приїхав «очорнювати» Росію, проводить зустрічі з неонацистами. Цікавий коментар після зустрічі дав і сам «Муха», що підтвердило факт його роботи на спецслужби Російської Федерації.

Вочевидь, нікого і не здивує той факт, що «Муха» перебував у прекрасних стосунках з вищезгаданим Іваном Кольцовим і Тарасом «Хаммером».

Тарас Бобанич міг би заявити, що дружба з «Мухою», яка дійсно триває вже давно, закінчилась після початку війни Росії проти України в 2014 році. Проте, навіть не зважаючи на скандал весною 2015 року і слова «Мухи» на захист кремлівського режиму, «Хаммер» продовжує підтримувати з ним дружні контакти. 8 серпня він зробив репост відео з поєдинку «Мухи» на бійцівському турнірі «Тріумф волі» в Будапешті на свою сторінку ВКонтакті з наступними словами: «Оце так так!!!! Це стара школа Дєтка!!! Льоха красава! Пишаюсь тобою Братан! 88!». Гадаємо, «Хаммеру» також варто пишатись тим, що «свободные русские люди» не є п’ятою колонною Заходу і не хочуть зносити Кремль, тому що не будуть «разрушать свой дом», як заявив «братан» Бобанича Олексій Максимов.

Також «Муха» відомий дружбою з російськими ультраправими, котрі є бійцями самопроголошених республік «ДНР» та «ЛНР». Один з побратимів Максимова – так званий Борис, про якого вже писали українські журналісти з сайту «Подробности». Борис рік перебував у неонацистському підрозділі «ЛНР» – ДШРГ «Русич». Цікаво, що на спільному фото з «Мухою» Борис одягнутий у футболку відомого українського ультраправого бренду «Svastone», засновником якого є Арсеній Білодуб, соліст гурту «Сокира Перуна» та товариш «Хаммера». Особливої пікантності ця історія набуває, оскільки дівчина терориста Бориса, поки той «боровся проти фашизму» на українському Донбасі, закрутила роман з одним з бійців полку «Азов».

Звинувачення у зраді та роботі на Москву

На початку березня 2015 року, коли «Правий сектор» створив партію на основі УНА, у львівському «ПС», який вже встиг заробити недобру репутацію, відбувся розкол. Троє екс-керівників організації Віталій Сергатюк, Ярослав Свелеба та Петро Байса заявили, що діючі члени «ПС» «займаються бандитизмом і працюють на Москву, дискредитуючи українську національну ідею». Тоді їхню прес-конференцію зірвали десятеро ультраправих у балаклавах, які увірвались з холодною зброєю у львівський «Прес-клуб», а під будівлею чекала група, очолювана Тарасом «Хаммером», а також з десяток неповнолітніх в балаклавах, котрі спробували облити учасників прес-конференції кефіром.

В листопаді 2015 року, коли Дмитра Яроша переобрали «провідником» організації, Тараса «Хаммера» звинуватили у спробі «перевороту» та узурпації влади у львівському «Правому секторі». Тоді загальні збори за участі 2 зБАТу ДУК ПС, представників та керівників районних організацій одноголосно висловили недовіру Тарасу Бобаничу. «Вважаємо, що Тарас Бобанич, позивний «Хаммер» на останній конференції керівного складу «Правого сектору», на якій деякі учасники зібрання взяли на себе нелегітимні функції, перевищив свої повноваження, одноосібно приймаючи рішення, не запитавши нашої думки та висловлюючись від імені всього 2-го зБАТу. Ми не поділяємо позиції «Хаммера» щодо напрямку розвитку нашої організації, вважаємо його позицію зрадницькою та не достойною командира», – йдеться у зверненні бійців 2-го зБАТУ.

Втім «Хаммера» публічно підтримали ряд неонацистських діячів, зокрема Арсеній Білодуб, соліст гурту «Сокира Перуна», та Ніка Бикова, яка відбувала покарання за вбивство. Після кампанії під назвою «Хаммер не зрадник» Бобанича повернули до «Правого сектору».

Як «Хаммер» побратима з в’язниці рятував

Відомий у Львові соратник Тараса «Хаммера» по угрупуванню «Lviv Skins» Андрій «Спайдер» Ігнатюк 10 жовтня 2013 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вдарив ножем в живіт і тяжко поранив молодого хлопця. До цього в 2007 році «Спайдера» засудили до 8 років ув’язнення за хуліганство із застосуванням зброї, розбій з проникненням в житло, грабіж, поєднаний з насильством, та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. В 2011 неонацист умовно-достроково був звільнений.

8 листопада 2013 року на сторінках «Lviv Skins» та їхніх прихильників з’явилась інформація про затримання «Спайдера», якого відправили в СІЗО. Неонациста одразу було названо «політичним в’язнем» та оголошено збір коштів на його підтримку.

Проте після Майдану, коли маргінальні друзі «Спайдера» стали респектабельними членами «Правого сектору» і у них завелись гроші, Андрій Ігнатюк вийшов на волю. Як повідомили особи, близькі до Тараса «Хаммера», їм вдалось відкупитись від правоохоронців та постраждалого. 17 квітня 2014 року Галицький районний суд Львова визнав «Спайдера» винним у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років, проте з встановленням іспитового строку на 3 роки. Уникнути ув’язнення неонацисту допомогло те, що інші учасники процесу (прокуратура та потерпілий) раптово перестали оспорювати обставини справи, тобто примирились. Про це свідчить вирок суду з Єдиного реєстру судових рішень.

Після звільнення «Спайдер» став бійцем батальйону «Азов». Виникає питання, як двічі судима людина, яка ще й перебуває на іспитовому терміні, була прийнята на службу в органи внутрішніх справ.

Крім цього, «Спайдер» був помічений, як активний учасник нападу ультраправих на Соціальний центр «Цитадель» 6 листопада у Львові. Цікаво, як би цього разу «Хаммер» рятував свого побратима, якби його все ж затримала львівська поліція при вчиненні аналогічних злочинів, за які «Спайдер» вже відбував покарання? Проте, на щастя для нього, поліція вкотре проявила свою імпотенцію і не затримала жодного з нападників.

Андрія Ігнатюк можна знайти у соцмережі ВКонтакті за іменем Андрей Говномутов. … Як бачимо, Тарас «Хаммер» Бобанич, як і більшість українських ультраправих, не приховує своїх неонацистських та расистських поглядів, не сильно турбуючись репутацією України та тим, як його ідеологія може взаємодіяти зі справжніми ідеями українського націоналізму. Знайдений зв’язок «Хаммера» та його оточення з російськими неонацистами, які куруються ФСБ, може вказувати на те, що українські праві, які називають себе націоналістами та патріотами, свідомо займаються дискредитацією України в очах міжнародної спільноти, щоб підтвердити звинувачення російської влади та ЗМІ у «фашизмі». Крім того, ультраправі відкрито закликають до військового перевороту і встановлення в Україні «справжньої хунти». До чого може призвести широка діяльність таких організацій, котрі набувають популярності в молоді та кишать агентами російських спецслужб, передбачити складно. Україна дає притулок та видає паспорти відвертим неонацистам, яких в Росії та Білорусі давно викрили у співробітництві з спецслужбами, а саме Сергію Коротких («Малюті») та Роману Желєзнову («Зюхелю»). Підтримка цих організацій та їхніх військових формувань з боку держави, а також ігнорування проблеми росту неонацизму в Україні з боку суспільства, викликають значне занепокоєння.

Юстина Саровська,

журналістка, блогерка (Львів).